ВНЕСОК ВОЛОНТЕРСЬКИХ ГРУП

І нинішнього року у Стужиці все літо було наповнене цікавим життям. Після вже знаної далеко за межами району «Молочної ріки» тут діяв дитячий табір, а з кінця липня і до половини серпня господарями місцевості стали учасники міжнародних волонтерських робочих таборів, організованих у рамках швейцарсько-українського проекту Bergwald­projekt.

Групи представників Швейцарії і різних регіонів України працювали у с. Лопухів Тячівського району, на базі Кедринського лісництва, а потім переїхали до Ужанського національного природного парку, на околицю с.Стужиця.

Учасники волонтерських таборів детально ознайомилися з проблемами гірсько-лісової екосистеми Карпат, заповзято трудилися в лісі спільно з лісниками (прокладали стежки, будували перепади та годівниці для тварин, доглядали за деревами, виконували роботи в шкілці).

– Проживання у приміщеннях лісництв на Тячівщині та наметах тут, у Стужиці,- каже керівник «Бергвальдпроект» Галина Поштаренко,- нам до вподоби: хоч і без надмірного, так би мовити, розкошу, але з традиційним закарпатським харчуванням, у дружній міжнародній атмосфері. Якщо сніданок та вечерю готував кухар, то обід ми досить непогано варили безпосередньо в лісі, набуваючи ще й цікавого кулінарного досвіду.

…Робота у стужицькій гірській річці у день нашого приїзду кипіла. Чоловіки штовхали за течією велику колоду, дружно вигукуючи різні команди, жінки впорядковували основу підпірної стінки, вирівнювали грунт по краях. Скоро прибула підвода, навантажена хвойними стовбурами для з’єднання берегоукріплюючої конструкції. Жінки почали лупити кору, гаряче серпневе повітря заполонили смерекові аромати.

На сонці виблискували акуратні, дещо незвичні для нас лісорубські інструменти з довгими ручками. Ними зручно здирати кору, а при необхідності легко використати як сокиру. Жан Габрієль із Швейцарії, наставник волонтерів з великим досвідом роботи лісового менеджера і лісоруба, каже, що для ефективної роботи в горах потрібен цілий набір пристосувань для зрізування, очистки стовбурів, їх розпилювання, переміщення. Роботою волонтерів задоволений, радий, що вони багато пізнали. Досить вправно Жан спілкується українською мовою, слова вимовляє повільно, але правильно. Яскравий приклад для тих, хто сумнівається, чи варто вчити солов’їну мову.

– Чи жив би у Карпатах?- призадумавшись, перепитує мене усміхнений швейцарець. -Не знаю, у вас дуже гарна, як у нас, природа, але я дуже звик до рідної землі…

Олена Руда з Києва:

– У Стужиці природа надзвичайно чудова, а ще й погода видалася сонячною. Група із задоволенням трудилася у бурхливому гірському потоці, зводячи підпірну стіну зі стовбурів хвої. Мені подобається така колективна праця.

– Згадуєте Каталонію, де Ви побували у рамках подібного проекту?

– Далека Іспанія мене також зачарувала, насамперед ставленням людини до навколишньої природи. Там не зустрінете сміття, кинуте кимось обабіч дороги чи на галявині. У лісі, де прокладали стежину, знайшли хіба що стару бляшанку часів війни. Окрім чистоти повсюдно дбайливе ставлення до рослин і тварин, допомога мещканцям лісу всім необхідним для збагачення раціону.

З волонтерами (серед них була ще одна представниця Швейцарії Беатріс) поспілкувався в.о. директора Василь Вогар, підтримавши морально добровольців-природолюбів, назвавши їх внесок у впорядкування Ужанського НПП вартим наслідування іншими.

Автор І.Кузович

 

 

СПІВПРАЦЯ ДАЄ ЩЕДРІ ПЛОДИ

В Ужанському національному природному парку пройшла літня зміна вишкільного табору «За перевал-2011», організованого скаутським об’єднанням «Галицька Русь».

Протягом двох тижнів понад сорок юнаків дівчат з різних куточків України (Львівщини, Закарпаття, Криму та інших регіонів) не тільки продовжили у польових умовах опанування скаутськими та туристичними навиками, але й у співпраці з національним парком зробили багато корисних справ.

Насамперед впорядковано військові кладовища Першої світової війни на Ужоцькому перевалі та у с.Волосянка, пам’ятник радянським воїнам та Хрест на перевалі, братську могилу угорським солдатам на околиці с.Лубня. На проведеному дні відкритих дверей у гості до табірчан завітали представники місцевої влади, генконсульства РФ у Львові, ветерани козацтва, батьки, журналісти. На урочистій лінійці до скаутів звернулися перший заступник голови Великоберезнянської райдержадміністрації Михайло Кіндрат, аташе генерального консульства Російської Федерації у Львові Сергій Манько, козацький атаман Альберт Астахов, в.о. директора Ужанського НПП Василь Вогар. «Радий вітати всіх Вас,- відзначив В.Вогар,- на території Ужанського національного природного парку, на землі, де у роки Першої і Другої світових воєн точилися жорстокі бої. На теренах району чимало невпорядкованих могил, некрополів цього періоду, отож скаути з «Галицької Русі» і їх колеги з Росії, за підтримки Фонду Анатолія Лісіцина, роблять добру і благородну справу, впорядковуючи місця останнього спочинку воїнів різних країн світу. Це надзвичайно важливо цивілізовано ставитися до померлих, до історії своєї Батьківщини. Хочу щиро подякувати всім волонтерам, які, не рахуючись з часом, часто у непростих погодних умовах спеки, дощів роблять благородну справу, надаючи давнім захороненням воїнів впорядкованого вигляду. Спасибі за вже зроблене у нинішньому році, зокрема, на Ужоцькому перевалі, котрий є візитною карткою Закарпаття. Братьська могила і військове кладовище часів першої світової війни – місце паломництва багатьох туристів, автомандрівників, і добре, що тепер воно знову оновлене, прибране, з пофарбованим хрестом на братській могилі. Пофарбовано також і почищено меморіальні дошки, обеліск визволителям Великої Вітчизняної війни. За це дирекція національного парку вдячна всім нашим помічникам і розраховує на подальшу співпрацю. Хочу побажати всім міцного здоров’я і подальших успіхів у благородній справі!».

Опісля учасники дня відкитих дверей дружно попрацювали на впорядкуванні братської могили угорським солдатам у с.Лубня та військового кладовища у с.Волосянка, оглянули зроблене скаутами «Галицької Русі» на Ужоцькому перевалі. На «відмінно» оцінено на святковому обіді український борщ, зварений скаутами під керівництвом президента федерації скаутів «Галицька Русь» Кирила Арбатова.

-Ми вдячні національному парку,- сказав К.Арбатов,- за всебічну підтримку, можливість розташували базовий табір у мальовничому куточку перед селом Лубня, де співробітники місцевого природного науково-дослідного відділення облаштували рекреаційно-відпочинкову зону з бесідкою, лавицями, перепадами на потоці і місцем для купання, лавкою на протилежний бік. Все це на тлі чудової природи і теплих літніх днів створило чудову атмосферу у дитячо-молодіжному колективі, принесло задоволення всім учасникам багатьох акцій. Головним нашим завданням було забезпечити дітям змістовний, корисний для здоров’я відпочинок, навики проживання у колективі на природі. Але протягом двох тижнів, попри погодні ускладнення, часті рясні дощі з грозами, вдалося також виконати намічений обсяг робіт по догляду військових кладовищ та могил Першої та Другої світових воєн.

Оновлено і ретельно доглянуто місце останнього спочинку 363 учасників запеклих боїв 1914-1915 р.р. на Ужоцькому перевалі – російських та айстро-угорських офіцерів та солдат. На братській могилі пофарбовано хрест, почищено меморіальні дошки, поруч звільнено від бур’янів доріжки, як нові виглядають лавиця, огорожа. Не забуто і про пам’ятник поруч, встановлений поруч цього кладовища на честь воїнів Радянської Армії, які загинули в боях Великої Вітчизняної війни.

Задоволені цьогорічним перебуванням на території Ужанського національного парку начальник табору Володимир Севрюков, інструктор Денис Садовніков з Росії, адже вдалося не тільки багато зробити, але й зміцнити скаутський дух школярів, допомогти їм зрозуміти важливість поєднання у житті навчання з активною працею і змістовним відпочинком.

Автор І.Кузович

 

 

ДЕРЕВА-ВЕЛЕТНІ ЩЕ ДОВГО РАДУВАТИМУТЬ ЛЮДЕЙ

І в цьому велика заслуга щирих шанувальників Ужанського національного природного парку з Чехії. Вони, представники чеської фірми Владіміра Вернера «Арбористика» (надає послуги по збереженню унікальних рослин і дерев-реліктів та екзотів на тереторії Чеської республіки), безкоштовно провели не так давно складні роботи по збереженню двох унікальних стужицьких дерев-сторожилів «Діда-дуба» та дуба «Чемпіон», вік яких відповідно близько 1200 та 1300 років.

Працювати чеським фахівцям довелося в непростих, можна сказати екстремальних умовах, адже параметри, скажімо «Діда-дуба» такі, що без спеціальних навиків альпініста, висотника і ще ряду професій ну просто не обійтися. Але для Влідіміра Вернера і його дружної команди це не перше «лікування» багатовікових гігантських дерев, вони здатні трудитися за будь-яких погодних умов.

Тепер обидва дерева у Стужиці немов помолоділи, стали ошатнішими і привабливішими. Бо чеські спеціалісти, досвідчені фахівці-висотники, за допомогою привезеного з собою спеціального обладнання (канатів, зачепів, карабінів тощо) акуратно почистили дуби, обрізали з допомогою мотопилок сухі і досить небезпечні для туристів гілки та сучки, обладнали на великих зрізах спеціальні дашки, аби запобігти загниванню дерев. Дупла «Діда-дуба» і «Чемпіона» оброблено спеціальними розчинами.

-З Великоберезнянщиною я назавжди зв’язаний завдяки моїм родичам,- розповів В.Вернер.-У 1919-1928 роках в Ужку жив і працював майстром лісу мій дідусь. Тут народився мій батько Ян в 1924 році. Отож сюди приходжу як на рідну землю, тут мені приємно бачити землю, по якійсь колись ходили дідусь і тато…

Дирекція парку висловила гостям сердечну подяку за такий благородний вчинок і приємний подарунок УНПП, всім місцевим шанувальникам природи і туристам, науковцям. Про роботу чеської команди рятувальників по впорядкуванню унікальних дерев кіномайстер і журналіст Андрій Михайлик відзняв документальну стрічку, котра незабаром візьме участь в одному з конкурсів документального кіно в Чехії, а згодом буде представлена вітчизняному глядачеві.

У 1998 році Чехія вступила до Міжнародної арбористичної організації, у якої є ліцензія на організацію спеціальних чемпіонатів. Перші змагання у нас пройшли в Мнелніке в 2001році. Починаючи з середини 1990-х років чеські арбористи намагаються йти в ногу з часом, застосовувати новітні методи роботи на деревах.

Арборист – це, перш за все, професія. У Чехії їх готують у садівничій академії в Мнелніке, а також для бажаючих освоїти непросту науку роботи в кроні дерева є спеціальні курси. Професіоналом людина стає, вважають фахівці, провівши на деревах не менше двох років.

Плем’я друїдів, як відомо, було впевнене, що в кожної рослини є душа. І вшановувало священні дерева. Багатьом видається, що у кожного дерева є своя, особлива атмосфера. Стужицькі дерева, приміром, могли б багато чого розповісти, адже бачили на своєму віку ціле море подій. Арбористи на кожному дереві щось відчувають, хоч і не можуть це описати.

На знімках: крок за кроком ретельно очищали чехи дерева від хворих гілок, оздоровлювали могутні дуби; директор Ужанського НПП Василь Копач вручає подяки і цінні подарунки Владіміру Вернеру та його напарнику по команді арбористів Паволу Дворскому.

Автор І.Кузович