1. Охорона території Ужанського НПП покладається на державну службу охорони, яка входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Очолює службу державної охорони Ужанського НПП його директор.

  1. До державної служби охорони парку входять: директор, заступник директора-головний природознавець, начальник та провідні інженери відділу державної охорони, використання та відтворення природних екосистем, начальники природоохоронних науково-дослідних відділень, заступники начальників відділень, дільничі інспектори з охорони ПЗФ, інспектори з охорони ПЗФ I категорії, інспектори з охорони ПЗФ II категорії природоохоронних науково-дослідних відділень парку.
  2. Основними завданнями служби державної охорони є:
  • – забезпечення додержання режиму охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду України;
  • – попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.
  1. Повноваження служби охорони визначаються чинним законодавством.
    Працівники служби державної охорони Ужанського НПП мають право:
  • – вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв’язку з порушенням ними режиму території, їх охоронних зон;
  • – перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та провадження іншої діяльності в межах відповідних територій та об’єктів Ужанського НПП;
  • – доставляти порушників природоохоронного законодавства у територіальні органи внутрішніх справ чи до виконавчого комітету селищної, сільської ради з метою з’ясування особи;
  • – складати протоколи про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних до відповідальності;
  • – вилучати у порушників предмети і знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, незаконно добуту продукцію, відповідні документи;
  • – проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування;
  • – безперешкодно відвідувати і перевіряти підприємства, установи, організації, інші транспортні засоби у межах території парку, їх охоронних зон стосовно додержання вимог прородоохоронного законодавства;
  • – давати обов’язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах території парку;
  • – подавати клопотання про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що провадиться з порушенням вимог природоохоронного законодавства і цього Положення або забороняєтья згідно з режимом охорони території парку;
  • – носити під час виконання службових обов’язків форму встановленого зразка, табельну зброю та спеціальні засоби (гумові кийки, наручники і балончики з препаратами сльозоточивої та подразливої дії) відповідно до законодавства;
  • – направляти в установленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності.
  1. Працівники органів Міністерства внутрішніх справ України сприяють службі державної охорони Ужанського НПП в її діяльності.
  2. 6. Порушення вимог природоохоронного законодавства на території Ужанського НПП тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
  3. 7. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд на території Ужанського НПП несуть особи, винні у:
  • – нецільовому її використанні, порушенні вимог проектів створення та організації території Ужанського НПП;
  • – здійсненні забороненої господарської діяльності;
  • – організації господарської діяльності з порушенням встановленого порядку використання природних ресурсів парку;
  • – невжитті заходів щодо попередження чи ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на природні екосистеми;
  • – псуванні, пошкодженні чи знищенні об’єктів і природних комплексів парку та зарезервованих для його розширення територій;
  • – самовільній зміні меж, відведенні території Ужанського НПП для інших потреб;
  • – перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання території та об”єктів природно-заповідного фонду;
  • – порушенні вимог щодо використання території Ужанського НПП.
  1. Юридичні та фізичні особи зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Ужанського НПП.
  2. 9. Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно- заповідний фонд, визначаються за таксами, які затверджуються в установленому порядку.
  3. 10. Координацію діяльності служби державної охорони Ужанського НПП здійснює Департамент заповідної справи.
  4. Державний контроль за додержанням режиму території Ужанського НПП здійснюється Мінекоресурсів України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
  5. Громадський контроль за додержанням режиму території Ужанського НПП здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до встановленого порядку.
  6. Місцеві органи влади з залученням громадськості в межах своєї компетенції приймають участь в охороні території Ужанського НПП, сприяють його адміністрації в збереженні природних комплексів та виконанні поставлених перед ним завдань.*

 

 

 

 

БЕРЕЖИ ЛІС ВІД ПОЖЕЖ!

 

За даними масивів карток обліку пожеж, що надійшли до УкрНДІЦЗ з ГУ (У) Державної служби України з надзвичайних ситуацій в АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, за 3 місяця 2013 року складено таблицю статистичних даних пожеж в Україні.

Протягом 3-ох місяців 2013 року в Україні зареєстровано 11454 пожежі. Внаслідок пожеж загинуло 874 людей, з них 14 дітей. На пожежах травмовано 431 людину, у тому числі 37 дітей та підлітків до 18 років. Матеріальні втрати від пожеж склали 704 млн. 454 тис. грн (з них прямі збитки становлять 188 млн 212 тис. грн; побічні – 516 млн 242 тис. грн). Прямі збитки зменшились на 50,9% побічні – на 43,0%.

Значна частина цих пожеж виникає в лісі. Природні екосистеми Ужанського національного природного парку є надзвичайного привабливими для туристів та місцевих жителів. Весною в період становлення теплої сонячної погоди багато людей подаються на відпочинок до лісу, але разом з тим вони забувають, що лісові екосистеми є високопожежонебезпечним об’єктом. З початком пожежонебезпечного періоду службою державної охорони проведено ряд організаційних заходів по недопущенню пожеж в лісових екосистемах парку. Проведена профілактична робота серед місцевого населення та розповсюджено листівки на тему „Увага! Не допусти пожеж!”, розроблено та затверджено мобілізаційний план гасіння лісових пожеж у разі їх винекнення, проведено відповідні інструктажі з службою державної охорони та ін.

Слід пам’ятати, що охорона лісу від пожеж є моральний обов’язок кожного члена суспільства. Перебуваючи в лісі не слід забувати про елементарні правила пожежної безпеки, а також про те, що природні екосистеми це не просто гарний об’єкт, де можна відпочити та помилувати око, але це домівка для унікальної флори та фауни, яка теж має право на спокійне та безпечне життя.

 

 

 

 

Реінтродукція зубра

Басейн Ужа належить до центральноєвропейського зоогеографічного округу, який завдяки різноманітним ландшафтним умовам, відзначається багатою за видовим складом та гетерогенною за походженням фауною. Наявність у парку букових та ялицево-букових лісів, а високогір’ї – субальпійських лук сприяли формуванню різних за видовим складом фауністичних комплексів з домінуванням неморальних та частково бореальних елементів.

Протягом останього століття від’ємно впливає на поширення диких звірів фрагментація та інсуляризація природних лісів і інших природних угідь, що є причиною порушення їх міграційних шляхів.

Тваринний світ, як і рослинний має багатогранне значення у забезпеченні нормального функціонування природних екосистем та життя суспільства. Обгрунтовуючи заходи збереження рідкісних видів фауни, слід керуватися такими мотивами: екологічним (збереження гетеротрофного блоку екосистем, який забезпечує їх функціонування та гомеостаз); економічним (збереження відновного природного ресурсу, який має народногосподарське значення); логістичним (збереження видів тварин, які мають значення для зоологічної науки); ландшафтно-естетичним (збереження природного ресурсу, який має естетичне значення).

Екологічні дослідження сучасного стану фауни показали, що в результаті різних форм антропогенного впливу на навколишнє середовище відбулися зміни у біотопах, видовому складі, локальному ареалі та чисельності популяцій окремих видів. Істотне скорочення площі природних лісів позначилося передусім на зменшенні біотопів та збідненні видового складу лісових популяцій – бурого ведмедя, вовка, дикого кота, борсука та ін.. На підставі архівних даних зоолог І.Туряниця (1976) констатував, що у 13 ст. в Ужанській долині водилися дикий бик тур та зубр. Ми згадали про їх наявність у минулому не дарма, оскільки не дивлячись на їх зникнення, в сусідньому польському Бещадському парку успішно інтродукована популяція зубра ( окремі особини періодично заходять на територію Ужанського НПП).

Реінтродукція великих рослиноїдних ссавців у межах їх ареалу, де вони були винищені у минулому, є одним із дійових методів не лише відтворення субпопуляції тварин, але також сприяє підвищенню рівня біорізноманіття через збереження лучних екосистем як осередків місцезростань рідкісних видів рослин. В Україні до таких видів належить зубр – бізон європейський (Bison bonasus). На території України він був винищений протягом ХVI-ХIХ ст. На сьогодні, вид занесений до Червоної книги України (категорія IV), Червоної книги МСОП (категорія ЕN A2ce, C2a), додатку ІІІ Бернської конвенції та Карпатського списку зникаючих видів (категорія EN), єдиний представник роду бізонів на Україні.

За останні 14 років відбулося скорочення загальної чисельності зубрів української метапопуляції більш ніж вдвічі. Зокрема, в Українських Карпатах цілковито зникла субпопуляція у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, істотно зменшилася чисельність субпопуляцій на території Львівської і Чернівецької областей.

Причини зниження чисельності в окремих субпопуляціях детально не з’ясовані. Можна лише констатувати, що воно відбувається в результаті сукупної дії декількох несприятливих антропогенних чинників. Серед них вирішальну роль відіграє браконьєрство, що набуло загрозливих розмірів за часи соціально-економічної нестабільності у державі. До того ж, останнім часом, у зв’язку з занепадом сільського господарства, великі площі сільськогосподарських угідь, що прилягають до лісових масивів і слугували джерелом додаткових кормів, не обробляються, що сприяє міграції тварин у пошуках інших кормових угідь.

Аналізуючи стан виконання природоохоронних заходів на території Ужанського національного природного парку беззаперечно можна твердити, що дана територія є надзвичайно сприятливою для інтродукції зубра. Статус національного парку на цій території дозволив забути, що таке браконьєрство. Служба державної охорони Ужанського національного парку постійно тримає руку на пульсі забезпечення належної охорони даної території від порушників природоохоронного законодавства, в т.ч. і від браконєрів. Крім того, що року силами служби державної охорони виконується ряд біотехнічних заходів, направлених на створення сприятливих умов для фауни. Отож з метою, підвищення рівня біотичного і ландшафтного різноманіття Східних Бескидів шляхом відновлення оптимальної за чисельністю субпопуляції зубрів на території Українських Карпат з подальшим формуванням транскордонної демографічно-стабільної метапопуляції зубрів у східній (Словаччина-Польща-Україна) частині Карпат та забезпеченні комплексних довготривалих наукових досліджень за процесом реінтродукції зубра, в Ужанському НПП була розроблена Програма реінтродукції зубра. Виконання Програми призведе до покращання стану субпопуляції зубра в Українських Карпатах, а також сприятиме;

  • підвищенню рівня біотичного і ландшафтного різноманіття території;
  • збереженню генофонду- тваринного і рослинного світу;
  • проведенню фундаментальних наукових досліджень та прикладних розробок з питань збереження виду, занесеного до Червоної книги України;
  • розвитку екологічної освіти та туризму, залучення місцевих мешканців до розв’язання природоохоронних проблем;
  • розбудові національної та Пан’європейської екологічних мереж;
  • виконанню міжнародних конвенцій та угод, активізації участі України у міжнародному співробітництві з питань охорони дикої фауни і природних середовищ існування у Європі.

Провідний інженер

відділу ДОВВПЕС

Пацкань В.В.

 

 

Відтворення форелі струмкової

 

 

Загроза існуванню видів та екосистем ще ніколи в історії не була такою значною, як зараз. Зникнення видів, викликане діяльністю людини, продовжується катастрофічними темпами. Стрімкий розвиток цивілізації не прискорив процесів видоутворення, а, на жаль, інтенсифікував процеси вимирання видів (Millennium Ecosystem Assessment, 2005). Неконтрольоване скидання забрудненої води у природні водойми, видобування піску і гравію, браконьєрський вилов риби привів до зменшення чисельності популяцій багатьох місцевих видів риби, а саме форелі струмкової, яка надзвичайно вибаглива до умов водного середовища, що привело навіть до повного зникнення цього виду у деяких струмках, а в інших водоймах їх популяції знаходяться у критичному стані, а природній процес відтворення іде повільно.

Природне та штучне відтворення риб у Карпатському регіоні вкінці 19-го і на початку 20-го століття в достатній мірі забезпечували запаси струмкової форелі. Так, до 1940 року на 1 кілометр форелевих дільниць у Закарпатських ріках виловлювали від 60 до 310 екземплярів форелей середньою масою 350 г, що складало – 21-110 кг/км, або 20-150 кг/га.

З 1941 по 1948 роки запаси лососевих риб у Закарпатті катастрофічно зменшились внаслідок хижацького вилову без дотримання елементарних правил охорони рибних запасів. З 1957 року в Карпатах почали приділяти увагу реконструкції та будівництву форелевих заводів, а також поліпшенню умов існування для лососевих риб у ріках.

Інкубацією ікри і вирощуванням форелі в Закарпатті займалися ще в 20-30-ті роки XIX століття. В літературних джерелах (Répásy, 1913) вказується, що в Чинадієвському та Воловецькому лісгоспах в той час інкубували 5000-7000 ікринок.

В 50-х роках велику увагу вивченню питання вирощування форелі приділяли науковці УжНУ: І.Колюшев, К.Власова, М.Келентей. Великим ентузіастом створення форелевих господарств у лісгоспах Закарпаття був заступник керуючого трестом „Закарпатліс”- Е.Шпонтак. Дякуючи його активності майже в кожному гірському лісокомбінаті були створені або відновлені форелеві господарства. Основними, найбільш потужними господарствами були: „Білин” – в Рахівському ЛК, „Оса” – Жденієвський ЛК, „Ждимір” – Свалявський ЛК, „Шипот” – Перечинський ЛК. У В.Березнянському районі на той час функціонували два форелерозплідники: „Парашинський потік” у Жорнавському ЛК та „Чорноголова” –Дубриницький ЛК. Потужність цих інкубаторі сягала по 150-200 тисяч ікринок щорічно. Вирощений мальок використовувався, головним чином, для зарибнення гірських потоків і річок (р. Лютянка, п. Бистриця; потоки Бистрий, Кам’янистий, Семенів, Соколів, Гусарів і т.д.). До 1990 року в Костринському лісництві Великоберезнянського держлісгоспу функціонувало рибне господарство з розведення, струмкової та райдужної форелі, відтворення струмкової форелі проводилося виловом маточних особин з місцевих потоків.

Ужанський НПП (48 % від площі Великоберезнянського району) як поліфункціональна установа є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, основним завданням якої є збереження та відновлення цінних природних комплексів, і одним із пріоритетних завдань є відтворення популяції аборигенних видів риб, зокрема форелі струмкової як аборигенного вида місцевої іхтіофауни. Протягом усього періоду існування парку значні сили були спрямовані на виконання цього завдання. Зокрема створена мережа перепадів в гірських струмках придатних для розвитку форелі та побудовано форелеінкубатор в Ново-Стужицькому ПНДВ. Але для ефективного виконання цього приорітетного задання необхідний ще ряд заходів передбачених у програмі „Відтворення форелі в Ужанському НПП”.

Верхів’я басейну річки Уж є найбільш сприятливим середовищем для розвитку струмкової форелі яка досягає висоти 800-1000 м.н.р.м та тримається в потоках з холодною водою до 16° С, та швидкості течії 1 – 3 м/с., також значний вплив має рівень кисню у воді який становить 10 і більше мг/л.

Струмкова форель (Salma trutta morpha fario L.) – аборигенний у наших потоках вид лососевих, голарктичний елемент у карпатській іхтіофауні, і тому так важливо не просто зберегти її як вид, а й відновити первинну чисельність природних популяцій, яка останніми роками істотно знизилась. Однією з причин є висока чутливість форелі до чистоти води. Риба не переносить забруднення води речовинами, які поглинають кисень (нафтопродукти, мінеральні добрива, отрутохімікати, комунальні стоки). Досить невеликій кількості цих речовин потрапити в воду, як форель з неї швидко зникає. Значний вплив на зменшення чисельності форелі у наших річках мало і браконьєрство, а особливо використання електровудочок.

Гірські потоки і струмки нашого району за своїми основними показниками ( нейтральна реакція, жорсткість 11-12%, насиченість киснем понад 10 мг/л, температура води влітку до 20°С, а взимку не нижче 3°С) придатні для нормального проживання у них форелі. Більшість гірських потоків на території парку поповнюються джерельною водою, яка не вимагає спеціального очищення, відстоювання та фільтрації. Після аерації (насичення повітрям) її відразу можна подавати в інкубатори ікри, малькові, нагульні ставки, вирощувальні басейни. До того ж взимку, при сильних морозах воду не потрібно підігрівати, а літом – охолоджувати. Така вода менше загрожує виникненню у риб інфекційних хвороб. Сприятлива температура джерельної води дає можливість продуктивно використовувати зимові місяці, адже і в холодні пори року риба продовжує рости, зважаючи, що форель втрачає активність при зниженні температури води до 1-2°С.

В більшості літературних джерел, щодо охорони навколишнього природного середовища не одноразово зазначається, що одним із найдієвіших заходів збереження біорізноманіття на державному рівні є створення охоронних територій, природних та біосферних заповідників, національних природних парків. Саме вони забезпечують умови, необхідні для зменшення шкідливого антропогенного впливу на біологічні об’єкти, сприяють збереженню цілісності екологічних систем, у яких можуть підтримуватися природні механізми відносин між біологічними видами, що необхідні для існування системи. А збереження і відновлення аборигенних видів риб, як важлива складова біорізноманіття іхтіофауни наших водойм є одним із важливих завдань підтримування рівноваги в цілому у природних екосистемах Карпат.

Ярош О.А.

інженер відділу ДОВВПЕС

Коваль Н.П.

науковий відділ