Екологічна стежка “Пасіки”

Розташована на території Костринського природоохоронного науково-дослідного відділення Ужанського національного природного парку (на східній межі національного парку і його ділянки першими можна побачити при в’їзді на заповідну територію з боку Великого Березного).

Пропонована стежка пролягає урочищем Пасіки, біля однойменного ботанічного резервату, де охороняється надзвичайно цікава та красива рослина – пізньоцвіт осінній. Поряд протікає річка Уж. Її течію перегороджують масивні виходи флішових порід – пороги. Течія річки долає ці перепони, утворюючи гарні перепади води. Буковий ліс, що знаходиться в легкодоступному місці, зберіг свою первозданну красу.

В урочищі Пасіки зростає багато цікавих та рідкісних рослин, мешкають різноманітні тварини.

Запрошуємо відвідати стежку та дізнатись багато цікавого про світ, що оточує нас.

Ботанічний резерват „Пасіки” створений у 1983 році для охорони рідкісного виду рослини, занесеної у Червону книгу України – пізньоцвіту осіннього. У лісі росте переважно бук лісовий, але крім нього тут можна побачити такі дерева, як граб звичайний, клен-явор, ясен звичайний, черешня лісова, а також трав’янисті рослини: лунарію оживаючу, зубницю бульбисту, цибулю ведмежу, чоловічу папороть.

Буковий ліс є домівкою для багатьох видів тварин. Тут мешкають великі звірі: олень, козуля, дикий кабан, лисиця, дикий кіт. Та зазвичай можна побачити лише їх сліди. Зустріти біля стежки можна лише невеликих тварин – жабу прудку, саламандру, полоза лісового.

Красиві скельні виступи, що перегороджують течію річки Уж в кінці маршруту, утворені виходами осадових порід крейдового та палеогенового віків, так званим флішем, до складу якого входять пісковики, алевроліти, аргіліти, гравеліти, вапняки та мергелі, що утворюють однорідні в літологічному і віковому відношеннях комплекси – світи.

У річці водиться мерена, підуст, пічкур. На мілині полює лелека чорний.

Екологічна стежка “Лінія Арпада”

Пролягає через територію Жорнавського природоохоронного науково-дослідного відділення Ужанського національного природного парку, а точніше – урочище Жорнавський. Тут, у буковому лісі, в часи угорської окупації (1939-1944 рр.) було створено опорний пункт оборонної системи угорських військ «Лінія Арпада». Подібні пункти були розкидані по всьому Карпатському хребті, а також на Закарпатській низовині. При їх спорудженні угорські військові інженери намагались максимально використовувати переваги гірського рельєфу. Тут, у звужені долини річки Уж, і було влаштовано один із опорних пунктів, який повністю перекривав пересування Ужанською долиною. На схилі гори було збудовано дев’ять залізобетонних споруд, серед яких кулеметні ДОТИ, артилерійські позиції, сховища для солдатів, складські приміщення. Дорогу перекривали залізним шлагбаумом, річку було перегороджено залізобетонними пірамідами та надовбами із залізничних рейок. Залізничне полотно також було перекрите спеціальним загородженням.

Товщина стін та перекриття окремих ДОТів досягає 1,5 метра. Схили гори вкриті мережею окопів та відкритих стрілецьких позицій.

Характер укріплень засвідчує, що при обороні угорці віддавали перевагу охоронним спорудам. Співвідношення охоронних і вогневих споруд по лінії «Арпада» складало 2:1.

Бойові дії оминули ці укріплення. У післявоєнні роки вони були пошкоджені радянськими військовими. Тепер руїни залізобетонних споруд оточує дика природа.

Руїни укріплень знаходяться під пологом букового лісу. Кім буку лісового тут можна побачити дерева клен-явір, клен гостролистий, граб звичайний, ялину європейську.

Зустрічаються і рідкісні рослини: лунарія оживаюча та скополія карніолійська, що занесені до Червоної книги України.

Екологічна стежка «Близня»

Розташована на території Новостужицького природоохоронного науково-дослідного відділення, у північній частині національного парку. Межує з природно-заповідними територіями Польщі й Словаччини.

Пропонована стежка розпочинається біля садиби відділення і пролягає до урочища Близня. На початку стежки знаходяться мальовничі луки з вражаючим різнотрав’ям. У період з початку квітня до кінця жовтня тут завжди можна побачити квітучі рослини. Спочатку з’являються весняні первоцвіти: підсніжник звичайний, первоцвіт весняний, цвіте мати-й-мачуха. Пізніше починають цвісти обхідні: пальчатокорінник травневий, любка дволиста. Літом зацвітає коронарія зозуляча, волошка звичайна, декілька видів дзвоників та багато інших видів.

Переважна частина стежки проходить лісом, який приховує багато цікавих живих істот. Деревостан в лісі формують великі дерева бука лісового, багато є дерев граба звичайного, клена-явора, трапляються поодинокі дерева: клен гостролистий, ясен звичайний. Внаслідок щільного деревостану до поверхні землі потрапляє мало світла і тому тут зростають трав’янисті рослини, які пристосувались до життя в буковому лісі.

Мешкають в лісі великі звірі: олень, козуля, дикий кабан. Полюють тут і хижаки: рись, вовк, лисиця.

Біля стежки знаходиться невелика печера розломного походження. За переказами, в ній переховувались та зберігали награбоване місцеві розбійники «живани». Вона представляє собою невеликий зал висотою 2,5 метра діаметром 10 метрів. У цій печері знаходять собі притулок різні тварини. Тут може переховуватись лисиця, борсук. Найчастіше можна побачити кажанів.

Екологічна стежка «Ірташі»

Пролягає через територію Лубнянського природоохоронного науково-дослідного відділення (у північно-східній частині Ужанського національного природного парку), урочище Ірташі. Тут знаходяться дві ділянки ботанічного резервату „Ірташі”, в якому оберігається популяція рідкісної і дуже гарної рослини – пізньоцвіту осіннього. Резерват створений у 1983 році за ініціативою професора Ужгородського національного університету Комендара Василя Івановича для охорони рідкісного виду рослини, занесеної у Червону книгу України – пізньоцвіту осіннього. На території резервату з 1991 року науковцями ведуться моніторингові дослідження популяції пізньоцвіту осіннього. В урочищі розташовані луки з багатим видовим складом рослин та тварин. Буковий ліс приховує багато цікавих живих істот. Деревостан у лісі, через який проходить стежка, формують великі дерева бука лісового, багато є дерев граба звичайного, клена-явора, трапляються поодинокі дерева: клен гостролистий, ясен звичайний. Через щільний деревостан до поверхні землі потрапляє мало світла, тому тут зростають трав’янисті рослини, які пристосувались до життя в буковому лісі.

Буковий ліс став домівкою для багатьох видів тварин. Тут мешкають великі звірі: олень, козуля, дикий кабан, рись, вовк , лисиця. Та зазвичай можна побачити лише їх сліди. Зустріти біля стежки можна лише невеликих тварин.

Біля стежки знаходиться годівниця для великих травоїдних тварин, кожної осені викладається сіно, залишається сіль, яка також необхідна тваринам.

Карпатські гори вирізняються великою кількістю опадів і відповідно густою мережею водотоків. Основною водною артерією на території парку є річка Уж. До неї впадає цілий ряд потоків та малих річок. Серед них виділяється Лапка-луг. Цей невеликий потік (протяжність 5 км) завжди повноводний, заселений різноманітними живими організмами.

Екологічна стежка “Ужок”

Розташована на території Ужоцького природоохоронного науково-дослідного відділення Ужанського національного природного парку (на східній межі, по сусідству з природно-заповідними територіями Польщі (Бещадський національний парк) й Надсянським регіональним ландшафтним парком (Львівська область).

Пропонована стежка розпочинається від туристично-інформаційного центру села Ужок (адмінбудинок сільради) і виходить на вершину Ужоцького перевалу. На початку стежки знаходяться мінеральні джерела, на базі яких до 1914 року успішно діяв санаторно-оздоровчий комплекс для лікування опорно-рухової системи. Для цього воду нагрівали в чанах на відкритому вогнищі. Відомо багато фактів одужання важкохворих пацієнтів з різних куточків Європи. За хімічним складом вода визначається як вуглекисла, гідрокарбонатно-кальцієво-натрієва.

Стежка проходить місцями, з якими пов’язано багато цікавих історичних подій. Залізниця, прокладена австро-угорськими інженерами в 1905 році, є справжнім витвором інженерного мистецтва. Ця частина стратегічної траси до Галичини з Великого Березного була збудована фахівцями тодішніх Угорських королівських державних доріг. Сім з половиною кілометрів прямої відстані між Волосянкою та Ужоцьким перевалом залізницею складають 19 кілометрів довгої серпантинової дороги із значними підйомами, численними тунелями, віадуками, терасами. Під час І світової війни залізниця сильно постраждала.

На стежці знаходиться джерело, з якого бере початок велика ріка Сян. Найбільшу увагу привертає Ужоцький перевал, висота якого 889 м. У середньовіччя тут пролягав торговий шлях, а в 1914-1915 роках точилися запеклі бої Першої світової війни між російськими та австро-угорськими військами. Фронт Першої світової війни декілька разів проходив перевалом, знищуючи на своєму шляху все живе.

Пізніше загиблих в боях за перевал, російських та австро-угорських вояків, було поховано в спільному військовому кладовищі на вершині Ужоцького перевалу. В часи Чехословацької Республіки тут було збудовано туристичний готель. У 1942 році готель згорів.

У географічному аспекті перевал є вододілом басейнів Балтійського та Чорного морів, адміністративною межею Закарпатської області та Ужанського національного природного парку.